200-річчя освячення Свято-Вознесенського храму
Двісті років тому запалилися лампада віри і свічка молитви у Свято-Вознесенському храмі села Станіславчик. І цей вогник любові до Отця Небесного то тихо жеврів від покаянних молитов у дні посту, то розгорявся яскравим полум'ям молитви в дні великих свят і урочистостей, то "вітри змін" гасили це полум'я і холод безбожництва заморожував серця людей.
Але не міг довго храм стояти млявими стінами - відродилася церква і знову наповнюється храм тими, що моляться, звучать церковні піснеспіви, маленькі діти на руках батьків, старші - самі на колінах чекають причастя. Живе храм повноцінним життям.
У день Вознесіння Христового 9 червня храм Вознесіння Господнього с. Станіславчик Жмеринського району святкував 200 річницю з дня його освячення.
З нагоди такої події святкове богослужіння спільно із служителями єпархії, теперішнім настоятелем церкви о.Дмитрієм та колишнім – о.Миколаєм проводив митрополит Вінницький та Барський Симеон, який завітав аби привітати мешканців села із престольним святом.
Був на святі голова обласної державної адміністрації В.Коровій, який офіційно передав у власність місцевої громади храм Вознесіння Господнього.
Звертаючись до вірян, керівник області В.Коровій відзначив, що повернення церковних споруд релігійним громадам – не просто формальність, а відновлення історичної справедливості.
«Кажуть, що в різного покоління є своя місія. Було таке покоління, яке будувало та освячувало храми. Було, на жаль, і таке, що ці храми руйнувало. Можливо, ті трагічні події, які переживає сьогодні український народ, спонукають кожного до роздумів про те, що не так робилося на нашій українській землі, - зауважив В. Коровій. – У цей день для мене важливо бути присутнім тут, разом з вами, адже 200-річчя освячення храму – дуже велика подія. І ми через століття відчуваємо енергетику тих людей, які будували цей храм, які його зберегли і які сьогодні моляться за майбутнє нашої України, наших дітей та онуків».
Вітаючи прихожан зі святом, голова облдержадміністрації підкреслив, що за останні півтора року на Вінниччині у власність місцевих громад повернено 68 святинь, тоді як за попередні 24 роки кількість повернених храмів складає лише 50. «Сьогодні ми, як ніколи, повинні розуміти, що в такий непростий час влада, церква та громада мають бути разом», - зазначив В. Коровій. Відтак побажав усім присутнім надії, любові, позитиву та віри в те, що з Божим благословенням українцям вдасться побудувати нову, європейську, демократичну державу.
Очільник регіону зачитав розпорядження про повернення у власність громади Станіславчика комплексу церковних будівель храму Вознесіння Господнього, затим відбулася офіційна процедура підписання договору про передачу майна.
Привітав вірян із радісною подією і митрополит Вінницький і Барський Симеон. «Те, що свого часу було забрано у церкви і безпосередньо у громади села Станіславчик, сьогодні повертається їй. Ця велика святиня – не тільки архітектурна споруда і пам’ятка архітектури. Це Дім Божий, дім молитви, школа добра, правди, любові і милосердя - те, чого вчить Святе Євангеліє, яке дав нам Господь наш і Спаситель Ісус Христос», - наголосив Владика.
Але не тільки зовнішнім оздобленням гарний храм. Він гарний людьми, які служать у ньому і кожним, хто виносить свої молитви до Господа. Їх невпинна щоденна праця дозволяє храму завжди виглядати охайно і красиво, завжди тут зустрінеш тільки доброзичливі і усміхнені обличчя служителів, кожен прихожанин завжди знаходить благодатну в покорі допомогу без зайвої повчальності та байдужості.
Висловив щиру подяку громаді Станіславчика, прихожанам храму Вознесіння Господнього за те, що живуть однією великою родиною, за внесок кожного у збереження святині. За вагомий внесок у справу розвитку і укріплення православної віри, піднесення авторитету та ролі Церкви в житті суспільства о.Дмитрій в знак подяки отримав золотий наперсний хрест, а двоє прихожан нагороджені медаллю Преподобних Антонія та Феодосія Печерських.
Щирі слова вітань пролунали з вуст голови Жмеринської районної ради В. Малярчука, першого заступника голови районної державної адміністрації О.Монастирського, начальника відділу освіти райдержадміністрації І. Цимбал, Станіславчицького сільського голови В.Перепечая, директора Станіславчицької ЗОШ І-ІІІ ст. Г.Півнюк, директора Жмеринського територіального центру соціального обслуговування Т.Оголенко.
В день Вознесіння Господнього ми благаємо Бога, щоб Він благословив всіх нас, щоб покращилось наше духовне і матеріальне життя, щоб не сіялась ворожнеча і розбрат, як між християнами так і всіма людьми.
Нехай Господь молитвами Пречистої Богородиці, всіх святих, благословить Станіславчицьку землю і всіх тих, хто тут живе і трудиться.
Будемо вірити і сподіватися, що з благословенням Божим будуть споритись і добрі справи, які кожен з нас робить у силу покликання і в силу своїх обов'язків.
В подарунок храм отримав 2 ікони – образ Пресвятої Богородиці Браїлово-Ченстоховської та зображення чудотворної ікони Божої Матері Браїлівської від керівництва Жмеринського району, ікону Вознесіння Господнього від Станіславчицької сільської ради.
Теплі слова на адресу настоятеля та усіх священнослужителів линули з уст вдячних прихожан, до храму приносили квіти, дарунки.
По завершенні урочистостей на прихожан чекала святкова трапеза.
Трішечки з історії храму Вознесіння Господнього с. Станіславчик
(матеріали використані з сайту: http://stanislavchik.church.ua/main-page/)
В 1816 р. на кошти місцевих жителів та графа Олексія Бахметьєва був побудований Свято-Вознесенський храм. Церква однокупольна, кам`янна і спочатку була покрита гонкою (маленька дерев`яна дощечка) . В 1837 р. була побудована з каменю двох`ярусна дзвіниця.
На 20 липня 1842 р. храм нараховував прихожан з 180 дворів. Богослужіння звершував свящ. благочинний Мартірій Танашевич. Біля храму знаходився будинок священника, добротний, побудований власними силами. У 1853 р було встановлено новий 2-ярусний іконостас. На 1860 р. кількість прихожан складає 892 людини.
1936 р. повністю зруйнована дзвіниця і будинок священника, а 20 жовтня 1961 р. закрили храм і зруйнували центральний купол. В 1989 р. храм було відкрито. Настоятелем призначений прот. Миколай Поп, який і зайнявся реставрацією церкви. В 1997 р. була побудована дзвіниця. Біля храму є дві могили: одна з них благочинного свящ.Логіна Змачинського який служив в храмі з 1851 до 1893 років, відомий жвавим і неухильним виконанням своїх пастирських обов`язків. Друга могила належить прот. Мартірію Танашевичу.
На даний час, з 2010 р., настоятелем храму є свящ. Дмитрій Пасічник.
При храмі діє недільна школа з 2011 року.
Багато поколінь змінилося за ці роки, життя і долі багатьох людей пов'язані з історією храму.
