Вінницька обласна Асоціація органів місцевого самоврядування інформує...
Нові правила самоізоляції: поліцейські заходи контролю
Постановою від 22 квітня 2020 № 291 Кабмін продовжив карантин до 11 травня. Також цим документом затверджено Порядок проведення протиепідемічних заходів, пов'язаних із самоізоляцією осіб.
Особами, які потребують самоізоляції, є:
- особи, які мали контакт з пацієнтом з підтвердженим випадком COVID-19, крім осіб, які під час виконання службових обов'язків використовували засоби індивідуального захисту відповідно до рекомендацій щодо їх застосування;
- особи, щодо яких є підозра на інфікування, або особи, які хворіють на COVID-19 в легкій формі та не потребують госпіталізації;
- особи, що дали згоду на самоізоляцію з використанням електронного сервісу “Дій вдома” до перетину державного кордону або контрольних пунктів в'їзду на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї;
- особи, які досягли 60-річного віку, крім окремих категорій.
Інформацію про осіб, які потребують самоізоляції, в систему вносять:
- лікуючий лікар - стосовно осіб, щодо яких є підозра на інфікування або осіб, які хворіють на COVID-19 та не потребують госпіталізації;
- працівники закладів системи екстреної медичної допомоги - щодо передачі інформації про звернення осіб з підозрою на інфікування
COVID-19;
- працівниками державних установ МОЗ епідеміологічного профілю - стосовно осіб, які мали контакт з пацієнтом з підтвердженим випадком COVID-19 та несуть ризик поширення хвороби;
- за погодженням з лікуючим лікарем або з працівником державних установ МОЗ епідеміологічного профілю особа, що потребує самоізоляції, вносить інформацію самостійно за допомогою мобільного додатка системи.
Строк самоізоляції: визначається лікуючим лікарем на підставі галузевих стандартів у сфері охорони здоров'я.
14 днів у самоізоляції повинні провести особи, які:
- мали контакт з хворим на COVID-19, крім осіб, які під час виконання службових обов'язків використовували засоби індивідуального захисту відповідно до рекомендацій щодо їх застосування, з моменту контакту з хворим;
- здійснили перетин державного кордону або перетин контрольних пунктів в'їзду на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї та дали згоду на самоізоляцію з використанням системи через мобільний додаток.
Зобов'язання щодо самоізоляції припиняється автоматично після закінчення строку самоізоляції.
Установлений строк самоізоляції може бути змінено відповідно до галузевих стандартів у сфері охорони здоров'я.
Обов'язки осіб на самоізоляції: постійно перебувати у визначеному ними місці самоізоляції, утримуватися від контакту з іншими особами, крім тих, з якими спільно проживають.
Поточний контроль здійснюється за вибором особи в один із таких способів:
- працівниками Національної поліції, Національної гвардії відповідно до внутрішнього порядку заходів з контролю за самоізоляцією, державних установ епідеміологічного профілю МОЗ, уповноваженими органами місцевого самоврядування посадовими особами;
- за допомогою системи через мобільний додаток.
Контроль за допомогою мобільного додатку
Особа вважається такою, що обрала здійснення контролю за допомогою системи через мобільний додаток, з моменту авторизації в ньому. До моменту авторизації поточний контроль здійснюється відповідними органами.
Через мобільний додаток перевірятимуть відповідність фотографії обличчя особи еталонній фотографії, зробленій під час встановлення мобільного додатка, та геолокації мобільного телефона в момент фотографування.
Після встановлення мобільного додатка у випадкові проміжки часу протягом дня особа отримує повідомлення (push-повідомлення). У разі отримання повідомлення особа повинна протягом 15 хвилин за допомогою мобільного додатка зробити фото свого обличчя.
У разі невідповідності геолокації або фотографії, відсутності зв'язку з мобільним додатком, видалення, встановлення обмежень щодо передачі інформації за допомогою мобільного додатка, до органів Нацполіції надсилається повідомлення про випадок порушення умов самоізоляції. Надсилання повідомлення є підставою для подальшого здійснення органами контролю за додержанням зобов'язання самоізоляції.
Надсилання повідомлення до органів Національної поліції не може бути окремою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення правил карантину.
Поточний контроль уповноваженими органами
Поточний контроль працівники органів здійснюють шляхом проведення перевірки фактичної наявності відповідних категорій громадян за зазначеними ними адресами самоізоляції.
З метою контролю за дотриманням правил самоізоляції на вулицях, в парках, інших громадських місцях працівники Національної поліції, представники Національної гвардії, уповноважені органами місцевого самоврядування працівники здійснюють вибіркову перевірку документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус. На електронний запит уповноважених осіб за допомогою системи надається інформація про те, чи потребує особа самоізоляції.
___________________________________________________
З 17 квітня штрафи за підпал трави та забруднення повітря збільшено
17 квітня, набрав чинності Закон від 13 квітня 2020 року №556-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою збереження довкілля щодо посилення відповідальності за дії, спрямовані на забруднення атмосферного повітря та знищення або пошкодження об'єктів рослинного світу». Закон було опубліковано в газеті «Голос України» 16 квітня.
Закон вносить зміни до статей 77 та 77-1 КУпАП та до статей 241 та 245 Кримінального кодексу.
Згідно із Законом:
- знищення або пошкодження лісових масивів, зелених насаджень навколо населених пунктів, вздовж залізниць, а також стерні, сухих дикоростучих трав, рослинності або її залишків на землях сільськогосподарського призначення вогнем караються штрафом від 91 тис. 800 грн. до 153 тис. грн.;
- порушення вимог пожежної безпеки в лісах - тягне за собою накладення штрафу на громадян від 1 тис. 500 до 4 тис. 590 грн. і на посадових осіб - від 4 тис. 590 грн. до 15 тис. 300 грн. Якщо це ж призвело до виникнення лісової пожежі або поширення її на значній площі, - штраф від 4 тис. 500 грн. до 15 тис. 300 грн. для громадян та від 10 тис. 710 грн. до 18 тис. 360 грн. для посадових осіб;
- випалювання стерні, пасовищ, ділянок із степовою, водно-болотною та іншою природною рослинністю, рослинності або її залишків та опалого листя на землях сільськогосподарського призначення, у смугах відводу автомобільних доріг і залізниць, у парках, інших зелених насадженнях та газонів у населених пунктах без дотримання порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища - карається штрафом від 3 тис. 60 грн. до 6 тис. 120 грн. для громадян та 15 тис. 300 до 21 тис. 420 грн. для посадових осіб;
- якщо ті ж дії вчинені в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду - від 6 тис. 120 до 12 тис. 240 грн.
Також Закон вносить зміни до статей 241 та 245 Кримінального кодексу, згідно з якими штрафи за забруднення атмосферного повітря шкідливими для життя, здоров'я людей або для довкілля речовинами тепер становитимуть від 1800 до 3600 НМДГ. За знищення або пошкодження лісових масивів, зелених насаджень навколо населених пунктів, а також сухих дикорослих трав, рослинності або її залишків на землях сільськогосподарського призначення вогнем чи іншим загальнонебезпечним способом штрафи зростають до 5400 - 9000 НМДГ.
__________________________________________________________________
Верховна Рада прийняла законопроект, необхідний для завершення формування спроможних громад і нових районів
16 квітня 2020 року Верховна Рада України прийняла у другому читанні та в цілому Проект Закону про внесення змін до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" №2653 від 20.12.2019.
Законопроект дає можливість Уряду прийняти необхідні рішення для затвердження адміністративно-територіального устрою на рівні громад: вводить поняття адміністративного центру територіальної громади та території територіальної громади; пропонує до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України уповноважити Кабінет Міністрів України визначати адміністративні центри та території територіальних громад.
Завдяки вказаному рішенню Верховної Ради, Уряд матиме змогу завершити процес створення спроможних громад в Україні. Останніми місяцями тривали непрості дискусії з усіма учасниками реформи: органами місцевого самоврядування, їхніми асоціаціями, обласними державними адміністраціями, експертами, урядовцями, народними депутатами. За результатами цих обговорень ОДА фіналізували перспективні плани формування громад областей. 16 квітня 2020р. Уряд вже прийняв три з них. Мінрегіон докладатиме максимум зусиль, щоб найближчими тижнями були прийняті перспективні плани усіх областей. Саме ці плани і ляжуть в основу майбутнього адміністративно-територіального устрою на рівні громад.
Законопроект №2653 також дає повноваження Уряду подавати до Верховної Ради України проекти законодавчих актів щодо утворення і ліквідації районів.
Усі учасники реформи сходяться на думці, що чинний районний поділ не відповідає сучасним вимогам. Старі райони стають усе менш ефективними, бо більшість повноважень переходять на рівень спроможних громад. Отже перегляд функцій і меж районів – це вже необхідність. Для людей питання реформування районів не таке чутливе, бо усі послуги з наступного року надаватимуться в громадах. Нові райони будуть потрібні лише для організації та координації державних органів виконавчої влади на місцях.
Реалізація закладених в законопроекті положень дозволить провести у 2020 році місцеві вибори на новій територіальній основі громад і районів.
Як повідомлялося, розпочалося експертне обговорення законопроекту про новий районний поділ.
_____________________________________________________________________________
Неповний та скорочений робочий час: у чому відмінність
Умовно робочий час за тривалістю можна поділити на:
1. Нормальний. Тривалість робочого часу працівників встановлена 40 годин на тиждень;
2. Неповний. Робочий час становить меншу кількість годин, ніж встановлено нормативно-правовими актами;
3. Скорочений. Час, протягом якого працівник повинен виконувати свої трудові функції, але оплата праці такого працівника проводиться в повному розмірі.
Поняття «скорочений робочий час» і «неповний робочий час» різні за своєю суттю.
Скорочений робочий час встановлюється:
- для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень;
- для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) - 24 години на тиждень;
- для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, - не більш як 36 годин на тиждень;
- для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших) - скорочена тривалість робочого часу встановлюється законодавством.
Неповний робочий час може бути встановлено угодою роботодавця і працівника на певний строк і без зазначення строку. Обов'язково на прохання працівника неповний робочий час встановлюється для вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до 14 років, дитину з інвалідністю, для догляду за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку. Варто зазначити, що за згодою роботодавця неповний робочий час може запроваджуватися для всіх категорій працівників.
Оплата праці у випадках встановлення неповного робочого часу провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.
Запровадження неповного робочого часу відповідно до статті 32 КЗпП є зміною істотних умов праці, відповідно його запровадження потребує завчасного попередження працівників не менше ніж за два місяці. Якщо ж неповний робочий час встановлюється за бажанням працівника, то попередження працівника за два місяці не вимагається, і неповний робочий час може бути запроваджений з будь-якого моменту.
У разі написання працівником заяви про встановлення йому неповного робочого часу, він має зазначити таке:
1) вид неповного робочого часу (неповний робочий день чи неповний робочий тиждень),
2) режим роботи під час неповного робочого часу (час початку та закінчення роботи),
3) період, на який встановлюється неповний робочий час, тощо.
Отже, неповний робочий день (та його тривалість) встановлюється за згодою сторін будь-якому працівнику, а скорочений (та його тривалість) - встановлений законодавством тільки для окремих категорій працівників. При неповному робочому дні праця оплачується пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку, а при скороченому робочому дні - як за повний робочий день.
