Збирач скарбів духовних
до 90-річчя від дня народження В.П. Вовкодава
У грудні цього року на Поділлі відмічатиметься 90-річний ювілей відомого краєзнавця, фольклориста, етнографа, який понад усе любив Україну – Володимира Петровича Вовкодава.
Народився він 15 грудня 1926 року в селі Лозни Летичівського району Хмельницької області.
Під час окупації юнак кілька разів утікав просто з потягів, якими везли нашу молодь на примусові роботи до Німеччини. Ширив в селі листівки-заклики, щоб не коритися ворогові.
По війні за зв'язок з національно-визвольним рухом сільського хлопця засудили на 17 років каторжних робіт з подальшим 5-річним терміном позбавлення прав громадянства.
Лише через 10 років повернувся він додому, закінчив у Вінниці середню школу, медичне училище, працював на Луганщині, а з 1960 року замешкав у Кармалюковому. Тут почалася його справді подиву гідна краєзнавча, фольклористична, етнографічна, літературна й громадсько-політична праця.
Звідки ж у сільського фельдшера потяг до фольклористики, етнографії, краєзнавства? Володимир Петрович розповідав: "Варто зазначити, що цьому передували важкі й глибокі роздуми-міркування, де ще є місце, аби щось зробити корисне для знедоленої Вітчизни. І якраз на цій ниві ще щось жевріло рідне, національне... Ці переконання й керували мною тоді, 1960 року, і привели мене в історичне село легендарного Устима, де побутує ще й цілинна фольклорна спадщина..."
Ці скарби ніби тільки на нього й чекали.
Творчий доробок нашого земляка – 5 тисяч приказок і повір'їв, народних оповідань. 40 зафіксованих творів увійшли до двотомника "Весільні пісні" (К.,1982), кілька записів - до збірника "Народні оповідання" (К., 1983), "Калинова сопілка" (К., 1989), до "Українського сонника", "Голод-33: Народна книга - меморіал" (К.,1991), першого випуску хрестоматії з літератури рідного краю "Подільські криниці" (Вінниця, 1994), "Народні повір'я"(К., 1994), "Євшан-зілля" (Л., 1992).
В.П. Вовкодав - учасник Вінницьких та ряду Подільських історично-краєзнавчих конференцій. Опублікував понад 200 праць. Має спецфонд в інституті мистецтвознавства імені М. Рильского АН України.
Його називали Кармалюківець: за кілька десятків років він зібрав і систематизував народні твори різних жанрів про Кармалюка. Легенди, перекази, пісні, прислів'я та приказки зібрано в окрему збірку під назвою "Останній гайдамака" (Вінниця, 2001).
Крім цього, на батьківщині Устима Кармалюка на громадських засадах створив сільський музей, в якому 90 % експонатів зібрано власноруч. Він домігся відкриття пам'ятника Кармалюку у селі (1965), також з його ініціативи встановлено обеліск та меморіальну дошку на місці, де стояла хата народного месника (1970 р.), а також меморіал полеглим воїнам-землякам (1973р). Був ініціатором встановлення пам'ятника народному герою у Летичіві.
Він автор численних наукових розвідок і повідомлень, наприклад, про родовід Кармалюка, статей "Зелені пам'ятки Устима Кармалюка", "Доба сталінізму і застою у приказках земляків Кармалюка", публікації про визвольний рух на Поділлі в 20-ті роки ХХ ст. та його ватажків – Гальчевського, Шепеля, Хмару; автор рецензій на нові книжки письменників-земляків М.Тарнавського, О. Гижі, А.Гудими, С.Литвина, А.Бортняка, М. Стрельбицького, Т. Яковенко, А. Загрійчука. Вагомий внесок Володимир Петрович зробив і у вивчення історії села Кармалюкове: досліджував періоди громадянської війни, голодомору 1932-1933 років, Великої Вітчизняної війни.
Зібрані матеріали, фольклор, прислів'я та приказки, розповіді очевидців про голодомор та сільських тиранів склали книжечки: "Людське око бачить глибоко", "Правда очі коле" та інші.
За працю на ниві фольклористики, етнографії Володимир Петрович удостоєний премії ім. Я. Гальчевського "За подвижництво у державотворенні" та Всеукраїнської літературної премії ім. П.Чубинського (1996).
На літературно-мистецькій карті Вінниччини його ім'я стоїть поряд з іменами визначних фольклористів Гната Танцюри, Насті Присяжнюк, Марії Руденко.
2008 року побачила світ книга "Лицар українського духу", упорядкована Володимиром Горлеєм, яка вміщує статті про нашого ювіляра та його праці. До 90-ї річниці від дня народження В. Вовкодава має побачити світ друге видання книги.
2010 року відомому краєзнавцю та етнографу було вручено орден "За мужність" ІІІ ступеня.
Вже кілька років кращі історикознавці району отримують премію імені Володимира Вовкодава.
Ім'я відомого краєзнавця, фольклориста, етнографа пов'язане і з нашою бібліотекою: проводилася презентація його збірки "Останній гайдамака", ми мали змогу спілкуватися під час підготовки до обласної краєзнавчої конференції по козацтву (2004), приймали участь у проведенні ювілейного вечора до його 80-річчя (2006). В бібліотеці збираються матеріали, пов'язані з життєвим та творчим шляхом Володимира Петровича, випускалися ювілейні буклети.
Л. Тупчій, провідний бібліограф-краєзнавець
КЗ "Жмеринська ЦРБ"
