ЖИТТЯ – ЯК СТИГЛИЙ КОЛОС
У двадцятих числах сонячних травневих днів відсвяткував своє 90 –ліття житель с. Токарівка С.А.Шпак. Він поважна людина в селі. Тут народився, тут пройшло дитинство, у цій землі лежать його рідні. Бабуся з дідусем померли з голоду, а батьки з двома малими дітьми ледве вижили. Доводилося Степанкові їсти суп із лободи, а в шість років пасти колгоспних овець. П’ятнадцятирічним його забрали в Німеччину на примусові роботи. Три роки там бідував, а після звільнення радянськими військами відразу пішов до Армії, де й прослужив шість літ. У 1951 р. повернувся в рідне село. Працював у Гнівані на цукровому заводі, будував людям хати,погреби, сараї.У 1955 р. одружився. З Надією Іванівною в парі вони прожили 62 р. До речі, дружина буде святкувати свій дев’яностий день народження цього року в серпні. Як ті ластів’ята ( бо бідні були) збудували свій дім, посадили сад, викопали колодязь, народили й виховали двох доньок Ніну й Оксану, давши їм вищу освіту. Сьогодні Шпаки мають 4 онуків і 5 правнуків. Їх вони також виховають у шані до праці, як шанують її самі. Степан Андрійович більше 40 р. пропрацював шофером у місцевому радгоспі. За сумлінну працю нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.
Цей працелюб має неабиякі раціоналізаторські здібності. Вже будучи на пенсії, своїми руками зібрав машину – самоскид і возив вдовам вугілля, дрова, городину і т. ін. Нині він інвалід першої групи, зовсім не бачить і погано чує.
Велика радість охопила подружжя, коли воно побачило на своєму подвір’ї дорогих гостей – голову райради В.Г.Малярчука, заступника Северинівського сільського голови О.Г.Баніта, бухгалтера сільгосппідприємства «Терра – плюс» Л.В.Ковбасюк, художнього керівника Будинку культури В.В.Підгайця, голову ветеранської організації Н.С.Корчмарюк. Усі вони були з подарунками, квітами, говорили про славний трудовий шлях ювіляра і його дружини, життєву мудрість, високу духовність, бажали здоров’я й довголіття. А тут ще телефонні дзвінки з Бара, Вінниці, Одеси,Санкт – Петербурга і щирі побажання: «Дідусю, бабусю, живіть ще довго, наші дорогі. Ми вас любимо, ви нам потрібні...».
Хай же тепло сердець рідних людей і односельців зігріває цим двох людей, хай їх дорога стелиться рушником щастя, добра, шани від людей...
Н. КОРЧМАРЮК, голова Чернятинської ветеранської організації
